Носикоприпудреничная

52

Я живу в гуртожитку зі зручностями на поверсі, так що з загальними туалетами маю справу і вдома, і на роботі. Всі представили спільний туалет? Не дуже чисті унітази зі слідами ніг на сидіннях, смердючі сміттєві корзини з використаними папірцями і засобами гігієни. Хтось промазав мимо унітазу, хтось- повз сміттєвого кошика. Знайома картина, чи не так?

Я ніяк не можу зрозуміти, чому, ну чому всі намагаються проводити в цьому місці як можна більше часу? Чесне слово, для мене це загадка. Скільки разів бувало: стоїш під дверима і чуєш, як людина ходить туди-сюди по кімнатці для усамітнення і базікає по телефону. Офісні курочки, ваша розмова такий секретний, що його не повинні чути ваші товариші по службі? Вийдіть на вулицю — зараз же літо. Навіщо замикатися в цьому задушливому, погано провітрюваному місці? Але ні — подолати кілька сходових прольотів не дозволяє релігія.

Туалет використовується і коли потрібна конфіденційність, і для нарад з подругами. Чого там тільки не роблять: курять, наносять макіяж, п’ють каву… Чому саме там? Приємніше місця немає?

Будинку — інша картина. Сусіди, вам неодмінно потрібно у вісім ранку, коли вся общага збирається на роботу і дуже поспішає, засісти на годину з газетою на поштовху? Там брудно, накурено (правда, вами ж), холодно, натовп спраглих стоїть під дверима, але вам же треба. Чи Не простіше піти в туалет, коли організм Екшн сно покличе, і швидко зробити свої справи?

Я вже не кажу про те, що половина сусідів не змиває за собою, а половина офісних мымр не миє руки після туалету. Іноді у мене аж волосся на голові ворушаться від гігієнічних звичок оточуючих. Так часто хочеться приперти людини до стінки і пояснити йому правила користування туалетною кімнатою!