Середній клас не крав у вас

222

За європейськими стандартами у нас в сім’ї нормальний такий середній клас: непогані квартири (в середньому по одній кімнаті на людину виходить), посередні машини у тих, кому вони потрібні, зарплати в 2-4 тисячі євро у всіх членів родини, не залишилися просувати науку (такі у нас теж є).

Ми так само голодували в дев’яності роки. Все — наймані працівники, у когось є вишка, а в когось її немає. У будь-якому випадку всі самі домоглися своїх посад і спеціальностей.

Ми чесно платимо податки, хоча здебільшого соцпакета ми не користуємося: тільки літні люди отримують пенсію. Лікуємося по ДМС, вчимося частіше платно, якщо є можливість. Навіть від пільг по інвалідності у одного з члена сімей відмовилися: нехай краще підуть нужденним.

Чому ми досі вважаємося «наворовавшимися»? Чому всі вважають, що такий рівень життя може бути тільки у злодіїв і падлюк? Напевно, тому, що дев’яності ще в пам’яті.

Але я знайшла ще одну причину: всі, хто вчиться на платному, готові впахивать на роботі. Всі хочуть повернути ці гроші батькам (а на моїй спеціальності гроші за один семестр можна відпрацювати за два місяці роботи після вузу). Бюджетники ж найчастіше залишаються в науці і все життя скаржаться на нестачу коштів. Найсмішніше, що гранти їм в основному виплачує та компанія, в якій я працюю. Ніхто з бюджетників не горить бажанням «відплатити» ці гранти своєю працею (при досить немалою зарплаті, до речі).

Середній робочий день у нас триває 12 годин. Тому що ми любимо свою роботу і любимо працювати взагалі. А коли ми приходимо додому після роботи, ми не дивимося в синій екран, а вчимося на онлайн-курсах, читаємо книги, підвищуючи свою кваліфікацію, і дивимося фільми всією родиною. Відпустки ми проводимо там, де захочемо. Ми виходимо на роботу у вихідні, якщо треба: за це ми беремо відгули тоді, коли треба нам.

Бідні продовжують бідніти, тому що не хочуть нічого міняти. Багаті багатіють. А ми як були середнячками, так ними і залишимося. Тільки от не треба нас позаочі називати злодіями. Ми всі впахивали, щоб опинитися на своєму місці, а працювати по вісім годин на добу і нити на життя-бляшанку зможе хто завгодно.